Ми, мусульманські інтелектуали, маємо усвідомити, що живемо в соціумі, не властивому ісламській культурній динаміці. У такому соціально сконструйованому світі ми маємо залишатися духовно мусульманами, але також маємо ініціювати і брати участь у розмовах з прибічниками інших віросповідань.
Ми живемо у спільному світі. Процес глобалізації зіграв подвійну роль для релігії. Через розповсюдження товарів, сучасних стилів життя, продукції, споживацьку поведінку над всією сучасною культурою, знання та інститути, процеси глобалізації почали тиснути на всі релігії, які вважаються простими місцевими елементами Цей процес спонукав релігію бути активною в суспільстві, шукати рішень соціальних, економічних і моральных проблем, які спричинила глобалізація. У широкому плані глобалізація дискримінує релігію, але в той же час надає можливість для релігії бути активною в соціальному плані.
За межею всього цього перебуває метафізична проблема, про яку забуває сучасне мислення, тобто метафізичне невизнання і духовне незнання в сучасний період з’являється у філософському аспекті як атеїзм чи агностицизм, у соціальному плані як відчудженість, у політичному чи економічному як несправедлива економічна система або експлуатація слабших. Саме духовна метафізика проявляється у працях і житті великих метафізиків і містиків, таких як Румі, Григорій Савич Сковорода і Фетюллах Ґюлен, які втілюють “дух” та ідеї, які у змозі вирішити низку соціальних та психологічних проблем
Моє завдання дослідити філософію освіти, яку культивує Фетхюллах Ґюлен, і яка практикується у семи сотнях шкіл і університетів приблизно у ста країнах, і зробити деякі суттєві посилання на слова Сковороди.
Поки деякі інші ісламісти і навіть фундаменталісти висловлюють ненависть і нетерпимість до тих, хто думає і поводить себе не так, як вони, вчення Ґюлена говорить про толерантність, прощення, любов і мир. Я також вважаю, що думки Ґюлена виходять за межі сучасності не лише формуючи нову філософію освіти, а й суспільства, що робить цю ідею слушною. Для мене він намагається побудувати нову мову, спираючись на ісламські джерела, в основному Коран, Суну і мусульманські інтелектуальні традиції, суфізм. Тепер ми маємо дослідити зміст його філософії освіти. З тези Ґюлена, «наш основний обовязок у житті – набути досконалості та чистоти у нашому мисленні, уявленнях і переконаннях. Виконуючи своє покликання служіння Творцю, Годувальниці й Захиснику, пізнаючи тайни творіння завдяки нашому потенціалу і здібності ми прагнемо досягти істинної людяності і стати достойними блаженного вічного життя в іншому, досконалому світі.
Подібне стверджує і Сковорода: Природа і схильності є породженням божественної волі і таємного Божого закону, який управляє всіма істотами …
Ґюлен стверджує, що людина є тіло, розум і дух. Сучасність нехтує саме духовним вдоволенням. Лише шляхом духовного вдоволення, можливого шляхом пізнання Бога, вірі і поклоніння йому, людина може досягти істинного щастя і досконалості.
Ось що на це говорить Сковорода: Вдячність – стабільність і здоров’я серця приймати все як благословіння …. Плодами щасливого життя є радість, щастя і вдоволення; їхні корені, обсипані плодами дерева – мир серця, і насіння цього кореня – подяка. Це чистий дух, спокійний, запашний, ароматний.
Суть філософії освіти Ґюлена можна знайти у його концепції балансу. Він практикує і радить своїм послідовникам встановити баланс між трьома силами, а саме тілом, розумом і духом. Обмежений у фізичному світі, часі і просторі, пригнічений плоттю, дух може відчувати себе в темниці. Лише завдяки вірі, щоденним регулярним богослужінням і відмовою від крайностей при використанні наших здібностей чи сили духу людина здатна звільнитися з цієї темниці. Саме шляхом освіти, балансу між розумом, тілом і духом людина може досягти ймення істинної людяності. На його думку, важлива не лише освіта тіла, а й розуму, і духу.
Сковорода підкреслює важливість духовних потреб. Серце – корінь. У ньому живе ваша нога у взутті з зовнішнього пилу. Не самі ноги, а й руки, вуха і язик і весь перелік ваших манекено-подібних кінцівок є нічим іншим, як одягом. Справжні частини сховані у серці.
Мета навчання, на думку Ґюлена, є піднесення особистості до рангу істинної людяності або досконалої людини і розкриття таїни існування. Це стає можливим лише знанням сутності людини і сутності творіння.
Освіта, на думку Ґюлена, має подвійне завдання. Крім мети освітити розум за допомоги науки і знань людина має одночасно запалити серця вірою і чеснотами. Саме останнього бракує в сучасній освіті. Ця подвійна функція освіти, на думку Ґюлена, може врятувати науку від матеріалізму і від того, щоб стати знаряддям екологічної катастрофи, смертельною зброєю.
Сковорода говорить про те саме: Справжня людина – людина серця. Серце глибоко, і знає його лише Бог. Це провалля наших думок, кажучи просто – душа – це істинне буття, сама сутність нашого сім’я й сила, з якої складається усе наше життя і без якого ми – нежива тінь.
Наскільки я знаю, це не спекулятивна філософія, яка направлена на побудову системи думки чи ідеї для невідомих людей. Це швидше порада для тих, хто готовий слухати і практикуватися. Заклик Ґюлена був почутий і здійснений багатьма його добровільними послідовниками, так каже Рут Вудхолл: «Ґюлен є непересічною людиною, яка вміє працювати з кількома парадигмами одночасно, і це є однією з причин того, що він має такі надзвичайні сили лідерства». Багато інститутів, університет, мовні курси, школи по всьому світу стали лабораторіями, де тестувалося значення цієї філософії на практиці. Ці школи, поширені від Кенії до Монголії, від Болівії до Північного Іраку, в Туреччині і Центральній Азії, тюркських державах, які досягли значних успіхів, є доказом практичного значення такої філософії. Ґюлен усвідомлює, що відбувається:
У світлі цих принципів я закликав людей служити країні і людству засобами освіти. Я спонукав їх допомогти державі виховувати людей шляхом відкриття шкіл. Неуцтво переможене освіченістю; убогість – роботою і володінням капіталом; внутрішній розбрат – об’єднанням, діалогом і толерантністю. Однак усі проблеми людини залежать від самих людей, освіта – найбільш ефективний механізм незалежно від того, чи паралізована наша політична або соціальна система, чи працює, як годинник.
Однією з суттєвих рис філософії освіти Ґюлена є те, що можна назвати “охоплення бачення інших», для якої властиві три принципи. Перший принцип – терпимість і прощення. Другий – «задоволення від спільних слів». Він бере це поняття з Корану: «О люди Писання! Приходьте до спільних знань, як між нами і вами: що ми не поклоняємося нікому, крім Бога, який не має ніяких партнерів, що ми не маємо повелителів, окрім Бога». Третій принцип його філософії освіти – релігію не слід сприймати як інструмент для «зіткнення цивілізацій». Натомість вона має сприяти досягненню миру і толерантності. Сковорода говорит про це ж саме:
Ви бачите, що ніхто не бере те, що потрібно. Чому ви ганите Властеліна Всесвіту так, ніби він і його домашні ніколи не голодували? Кожне творіння отримує свою денну порцію їжі від небесного Отця.
Наприкінці я хотів би прокоментувати деякі моменти, які вважаю істотними. По-перше, ідеї Ґюлена не є абсолютно новими, вони були відомі і частково практикованими в рамках ісламської традиції, особливо в суфійській думці. По-друге, що є важливим і новим, так це «контекстуалізація» цих ідей у цьому глобальному світі. Він дав нове життя цим ідеям, зробивши їх актуальними для своїх послідовників. По-третє, найбільш важливим є те, що філософія освіти Ґюлена успішно практикується і випробовується в різних школах, створених його послідовниками у більш ніж ста країнах не лише в Африці, а й у Монголії та США. Секрети такого успіху необхідно вивчати.
