Неуцтво – найгірше з друзів, а знання – вірний товариш.
Фетхуллах Ґюлен
Є письменники, поети, філософи, про яких необхідно сказати: «Потрібно обов’язково прочитати все, що вони написали». Це повною мірою стосується Фетхуллаха Ґюлена, чиє ім’я хочеться вимовляти особливим голосом, з благоговінням і радістю, немов у цьому імені втілилося все благородне, людяне, що лише є на землі. Він – непорочність чеснот, його істинний пафос зігрітий внутрішньою жагою душі.
Сповнені живим диханням епохи, надзвичайно змістовні і яскраві, написані влучною, образною мовою, праці Фетхуллаха Ґюлена мають велике суспільне, літературне і виховне значення, вони здобули визнання широких читательських кіл.
Фетхуллах Ґюлен наділений усім, що робить його визначною особистістю: широке коло знань, гострий спостережливий розум, строга логіка мислення, дар широкого узагальнення фактів, висока літературна досконалість, а головне – величезна теплота, задушевність, тонке сприйняття порухів людської душі, уміння дати правильний аналіз людським вчинкам.
Бездоганній формі його виступів, статей, книг завжди відповідає глибокий зміст, у якому відлунюється гуманізм і незмірна повага до особистості.
Складається враження, що головний його девіз, його кредо – робота, робота і ще раз робота. Це найкращий спосіб насолоджуватися життям, він воістину з великою користю для людства живе все своє життя і дуже вимогливий до себе.
Любов’ю до людей, турботою про щастя, моральне і фізичне здоров’я своєї нації, свого народу, ісламського світу і всього людства пройнята вся його творчість.
І все ж основне в його устремліннях – турбота про майбутні покоління, про їх моральне, духовне виховання як головне завдання усіх живущих.
Про що б він ні розмірковував, у кожній статті відчувається один і той же підтекст:
Направити хочеться молодь і скерувати,
Від мороку й грязі їх серце і розум уберегти.
Фетхуллаха Ґюлена вирізняє широка освіченість, сильний аналітичний розум, клопітливе знання кожної подробиці системи освіти і чутлива, завжди занепокоєна совість. Характерний успіх Ф. Ґюлена – це не лише результат його великої обдарованості. Це результат наполегливої, повсякденної праці. Зміст і стиль його праць захоплює слухача і читача. Для них є властивою стійка логіка, глибока аргументація, тонкий психологічний аналіз дій викладача, об’єктивний і ґрунтовний виклад доведень. Душевна чуйність і моральна чистота Фетхуллаха Ґюлена, постійне прагнення відстоювати правду, колосальна ерудиція й оригінальність суджень щасливо поєднуються в і притягують до нього увагу світової громадськості.
У чому ж секрет його магічного впливу, в чому досконалість його творчості.
Исаак Ньютон сказав: «Я ніколи не був би Ньютоном, якби не стояв на плечах гігантів».
Можливо, так може сказати й Фетхуллах Ґюлен, тому що він зміг узагальнити величний досвід своїх «попередників-гігантів» в тому ж руслі, що і Григорій Сковорода, втілити в життя цей спадок – дивовижне за глибиною проникнення в сутність природи і людського єства. Праці Ф. Ґюлена з питань освіти породжені ідеями гуманізму і справедливості, він не просто пише, а ніби «випікає» з самих глибин серця заповітну тему. Цінність статей про освіту – в умінні заглиблюватися в сутність складних явищ, в їхній великій достовірності й об’єктивності. Усе це забезпечує його працям довге життя. Глибоку відповідальність несе кожне його слово. Його праці – підсумок і заповіт, роздум і побажання. Їх без перебільшення можна співвіднести з вищими досягненнями світової гуманістичної думки.
«Слово дано людині, – говорить В.Г. Короленко, – не для самозадоволення, а для втілення і транслювання тієї думки, того почуття, тієї долі істини чи натхнення, яким воно володіє, до інших людей… Слово – це знаряддя роботи: воно має підіймати за собою відому масу. І лише по тому, скільки воно захоплює і піднімає за собою чужого настрою, ми оцінюємо його значення й силу».
Можливо, його наукові висновки і твердження є тому досить вагомими й значними, що вони надійно і міцно спираються на аналіз широкої практики, на особистий досвід визнаного суспільного й наукового діяча й тому викликають неослабний інтерес.
Як людина, яка присвятила себе вирішенню суспільних проблем, він глибоко цінує значення вдосконалення системи освіти. На його думку, це єдиний шлях, яким у суспільстві можуть сформуватися взаєморозуміння, терпимість і повага до прав людини. Упродовж багатьох років Ф. Ґюлен закликає представників інтелектуальної еліти, суспільних діячів і бізнесменів підтримувати зусилля з корінного вдосконалення системи освіти, яка б могла охопити в обов’язковому порядку й незаможне населення. Він силою своїх ідей, силою переконань залучає людей до віри в необхідність творити добро, займатися благочинністю й меценатством, допомагати ближнім. Партнером для нього став кожен слухач и кожен читач окремо, закликаний ним до сродньої творчості.
Як духовний наставник, Фетхуллах Ґюлен живе згідно принципів, які проповідує, і є ідеалом для наслідування. На його переконання, сутність людини виявляється в її здатності вчитися і вчити інших. Те, чого варто вчитися и чого варто вчити, має допомогти людині осягнути саму себе і оточуючий її світ. Як істинний Учитель, Ф. Ґюлен рекомендує перш ніж забивати голову своєї дитини різними дрібницями і непотрібними речами, кожен батько і кожна мати мають наситити її розум знанням, а серце мудрістю. Тому що серця, далекі від Істини і совісті, і які не відають мудрості, подібні до «поля» на якому може вирости будь-яке зло. Що б ні давали читати дітям, чи поезію, чи прозу, це має придавати силу їхній думці, твердості їхнього духу, виховувати віру в майбутнє і стійкість, щоб потім ви могли покластися на покоління з сильною волею і здоровим розумом. Що посієш у душах своїх дітей, те і пожнеш у майбутньому.
На переконання Ф. Ґюлена, мета здобуття знань полягає в тому, щоб знайти достойного наставника і керівника, щоб полегшити свій шлях до досконалості. Він вважає, що для людини, яка чітко уявляє собі, для чого їй потрібне знання, саме це знання може стати незмірним скарбом і гарантом вічного щастя; люди завжди скаржаться на час і простір, тоді як справжнім винуватцем є неуцтво. Можливо, найголовнішим побажанням Фетхуллаха Ґюлена молодому поколінню можна вважати слова: «Привчи себе до того, щоб казати: «Я не знаю». Це примусить тебе працювати над собою так, що ти ніколи не будеш червоніти за своє незнання».
Ф. Ґюлен вважає, що велич і цінність людини вимірюються її освіченістю і духовною культурою, «тому безпідставно чекати, коли спорожніють тюрми, поки школи не перетворились на храми завдяки праці справжніх учителів».
У своїх працях моральним началам він призначає провідну роль. Їм належить першочергова роль у дослідженні умов і засад учбового процесу, розвиткові істинного і широкого людинолюбства. Моральність – могутній регулятор суспільного життя. Вона не може бути замінена нічим іншим: ні правом, ні фінансами, ні адміністративно-карними мірами; навпаки, моральність впливає на всі сфери суспільного життя. Моральні цінності нерозривно пов’язані з поняттям «знання». Але самі лише знання не можуть виступати в якості регулюючої поведінки. Глибоко правий видатний мислитель І. О. Ільїн, який висловив прекрасне судження: «Освіта без виховання не формує людину, а розгнуздує і псує її, бо воно дає в її розпорядження життєво вигідні можливості, технічне уміння, якими вона, бездуховна, безсовісна, безвірна і безхарактерна і починає зловживати». Не випадково Д. І. Менделєєв вказував, що «знання без виховання – меч у руках божевільного». Знання не лише має перетворитися на мету, на програму діяльності, а й стати переконанням конкретної людини (соціальної групи, соціального інституту, суспільства в цілому). І тому політичні, економічні, освітні проблеми слід вирішувати з урахуванням моральних наслідків.
Моральний обов’язок учителя Ф. Ґюлен вбачає, перш за все, в повазі людської гідності й у справедливому ставленні до людини. Дитина – це явище. Вона прийшла виконати свою місію, і вчитель має допомогти їй. На переконання Фетхуллаха Ґюлена, освічений учитель має бути людиною, в якій загальна освіта йде попереду спеціальної. У збереженні душевної чистоти і гуманності він вбачає найважливішу заповідь для осіб, які вступають на педагогічну ниву. Кожен педагог, яку б з дисциплін він не викладав, має пам’ятати, що він формує не лише знання своїх учнів, а й виховує високоморального, всебічно розвиненого, толерантного, культурно освіченого громадянина своєї країни.
А коли йдеться про моральну дозволеність, Ф. Ґюлен вважає, що її мірилом може слугувати та думка, що мета не може виправдовувати засоби і що висока мета освіти має досягатися тільки моральними засобами.
«Якщо люди думають, що можна бути вільним, залишаючись неосвіченим, то вони очікують на те, чого ніколи не було і не буде», – говорить Фетхуллах Ґюлен. І закликає до більш эфективного використання засобів масової інформації (у т.ч. телебачення) для інформування суспільства про найбільш насущні проблеми. Це насамперед необхідно тим, хто не має можливості отримати відповідну освіту.
Чому ж такими привабливими виявилися ідеї Фетхуллаха Ґюлена для тих, хто більше не бачить своє життя без добродійності, без потреби віддавати іншим людям себе, свої знання, досвід, сили, гроші, час? Можливо, тому, що він найбільш небайдужий з усіх людей, що живуть на планеті, хто прекрасно розуміє, що чужого горя не буває, що проблеми однієї країни, одного народу стають проблемою всіх, а цінність людини вимірюється, перш за все, духовністю і багатством, і змістом її знань. Адже злети і падіння нації залежать від того духу і свідомості, якими сповнені серця молоді, від того, яке їй дано виховання і освіта. Істинна цивілізація завжди могла формуватися лише там, де головними цінностями були знання і моральність.
Фетхуллах Ґюлен пише: «Кожна нація, яка хоче гарантувати собі хороше майбутнє, має вкладати свої засоби і енергію не будь-куди, а на дітей, щоб ті змогли стати великими людьми. Багато з того, що вкладається в інші сфери, нерідко йде на вітер, але те, що було вкладено у виховання достойних людей, з часом перетвориться у невичерпне джерело прибутку.
Усі, кого ми зараз називаємо нікчемами, анархістами, циніками, алкоголіками, наркоманами та іншими, які є ганьбою для нації – це вчорашні діти, вихованню яких не було приділено достатньо уваги. І чи думаємо ми про те, хто завтра заповнить наші вулиці через теперішній наш недогляд?»
«Людина! Саме ти народжуєш людину, і ніхто інший! І виховати її потрібно так, щоб вона стала достойною вищих світів – це твій обов’язок!»
Недаремно Ф. Ґюлен радить, якщо ви хочете передбачити майбутнє якої-небудь нації, то вам достатньо придивитися до того, як вихована її молодь, і ваше передбачення буде абсолютно вірним. Адже лише уважне ставлення до представників молодого покоління є важливим і серйозним кроком у служінні власній країні й нації.
Ф. Ґюлен зумів винести проблему освіти на рівень найбільш важливих потреб сучасного світу, заслужив на увагу інтелектуалів усього світу і наукових кіл. Його визнано ведучим інтелектуалом світу 2008 американським журналом «Форін Поліс» і британським «Проспект».
У своїх працях Фетхуллах Ґюлен прагне знайти шляхи вирішення проблем, які стоять сьогодні перед суспільством. Він звертає увагу на те, що багато в чому втрачене істинне значення і розуміння інтернаціоналізму. Відродження істинного інтернаціоналізму особливо актуальне саме тепер, коли націоналізм перетворюється на важливий компонент міжнародного економичного і політичного життя. Патріотизм й інтернаціоналізм не є такими поняттями, що взаємно виключаються, вони взаємно доповнюються, оскільки інтернаціоналізм виділяє загальне, а патріотизм – особливе у різних народів. У реальній дійсності обидва явища нерідко представляються у збоченому, гіпертрофованому вигляді.
Фетхуллах Ґюлен неодноразово говорив і писав про те, що саме толерантність може бути тим буфером, який відверне зіткнення і згладить конфлікти. Толерантність, що є повагою, прийняттям і правильним розумінням особливостей інших народів, спирається на знання їхнього життя. Незнання породжує настороженість, спотворення фактів історії, результатом чого стають неприхильність і національна ворожнеча. Толерантність дозволяє позбавитися від нав’язування одноманітності інтернаціоналізму а також необ’єктивного перебільшення достоїнств чи недоліків різних народів націоналістами.
Фетхуллах Ґюлен пише про те, що знання, спілкування, визнання особливостей зовнішності, віросповідання, мови, поведінки, поглядів і переконань – основа існування і співпраці народів. Також велике значення в патріотичному й інтернаціональному вихованні має вивчення історії, культури й мистецтва. Саме це дозволяє оцінити та зрозуміти події минулого, визначити внесок кожного народу в розвиток світової цивілізації. Завдання формування інтересу до життя, історії та культури інших народів слід вважати найважливішим завданням виховання молодого покоління. Таким чином, якщо патріотизм й інтернаціоналізм є двома крилами, які підносять особистість до вершин соціально-політичної зрілості, то толерантність є тим остовом, який об’єднує їх в єдиний живий організм.
Фетхуллах Ґюлен підкреслює, що головне завдання системи освіти – розвиток її виховної функції, направленої на формування національної самосвідомості й громадянської відповідальності, поваги до прав і свобод людини, любові до Вітчизни, сім’ї, праці, довкілля, моральності. Він упевнений, що систему освіти необхідно організовувати таким чином, щоб молоде покоління усвідомило необхідність жити у повній гармонії з природою й соціумом.
І тоді, на переконання Фетхуллаха Ґюлена, у XXI столітті ми станемо свідками початку нового духовного піднесення, яке зніме віковічну пилюку з моральних цінностей. Це буде час панування толерантності й взаєморозуміння, який приведе до співпраці між цивілізаціями.
