Тим, зто йде шляхом наставництва…
Благословенний наш Пророк за все своє життя лише одного разу здійснив хадж, але кожен день його життя був відданий проповіді й настановленню на шлях істинний.
**
Ті, хто не зважає на милості, якими обдарував їх Всевишній і не поступають відповідно до них, подібні тим, хто своїми ж руками занапащає власне джерело.
**
Бувають такі сльози, які можуть скорити багато й багато сердець.
**
Велич потрібно шукати не у величних діяннях і величних планах, а в умінні людини робити або не робити будь-що в ім’я одного Аллаха і в словах Всевишнього, звернених до такої людини: «Я тобою задоволений».
**
Хто сіє в час врожаю, той втрачає в обидва сезони, коли сіють і коли збирають плоди.
**
Людина віруюча обов’язково має поставити свою віру на фундамент практики. Коли віра та (відповідні їй) діяння візьмуть під контроль її почуття, тоді корабель її повсякденного життя зможе взяти курс на спасіння.
**
Наше право користування тим, що належить Аллаху, подібне до права користування приватних осіб державною землею…
**
Якщо совість людини занепокоєна її помилками, то це означає, що ця людина уміє відрізняти хороше від поганого.
**
Ворог успіху – достатки та розкоші.
**
Якщо вам є що втрачати, то не кладіть усіх яєць в одну корзину!..
**
Обережність може й нездатна змінити долю, але зате вона звільняє від протиборства з долею.
**
Є велика різниця між просто довірою і балансом між довірою та обережністю… Й лише далекоглядні люди можуть знати, в яких ситуаціях можна довірятися людям, а в яких слід проявляти максимальну обережність.
**
В проповіді є важливим, щоб слово проповідника відповідало принципам щирості й було почуте людьми. Ніколи не можна намагатися проповідувати тим, хто перевищує тебе в знанні проповідуваних тобою істин, бо це може призвести до зворотнього результату. Діти не мають наставляти своїх батьків, учні – учителів, а підмайстри – майстрів. І слід би задуматися над тим, чому Абу Таліб не дослухався до слів свого племінника – Пророка Мухаммада…
**
Немає в світі нічого, що примусило б принести в жертву своїх батьків. Але якщо вони говорять тобі: «Не служи ісламу!» – тобто заважають тобі служити твоїй вірі – то ти не маєш дослухатися до цієї заборони. В усьому іншому всякий, хто слухається батьків своїх, матиме в своєму житті радість, спокій і достаток.
**
Віруючий – це гарант покою та безпеки на Землі.
**
Навіть якщо людина права, вона не має вступати в суперечку зі своїм батьком. Як якість божественна, гнів в тій чи іншій мірі присутній в кожній людині. Але людина не має його виявляти. І якщо вона вихована так, як того потребує дух Благословенного Мухаммада, вона буде гордою і сповненою достоїнства перед ворогом, але такою ж мірою скромною перед віруючими.
**
Будь добрим з тими, хто повний злості й ненависті, й твоя доброта зупинить їх. Пам’ятай, що «людина – раб тої доброти, яку їй надано»…
**
Люди, які за своїм єством є нікчемні й нічого з себе не представляють, завжди тримають навкруг себе ще менших і слабкіших людей. Так вони намагаються компенсувати свій комплекс неповноцінності.
**
Сатана, як правило, впливає на тих, хто не живе заради настанов і проповіді. Ті, хто не навчає людей добру і не закликає їх залишити зло, не зможуть скористатися благодаттю Одкровення. Вони будуть далекими від божественного натхнення. Вони можуть писати книги, але слово їхнє подібне до неплодючого ґрунту, і воно повне мороку. І лише в тих, хто проповідує заповіді Всевишнього і навчає людей добру, можна побачити знаки божественного натхнення. Тому ми маємо читати, думати і намагатися нести людям зерно Одкровення, аби не погубити свою душу і зберегти її в первозданній свіжості й чистоті.
**
У наш час, в теперішніх умовах єдиною метою проповідника має бути служіння Всевишньому і задоволення Його волі. Жодна інша мирська думка або почуття не мають осквернити його священну мету. Ось як має думати проповідник: «Якщо одного разу настане день, і я опинюся в аду, то й там я маю знайти душу, яка почує мій праведний заклик і дослухається до голосу істини».
