Людина, яка вважається найголовнішим феноменом якостей, імен і дій Аллаха, найблискучішим Його дзеркалом, найдосконалішим плодом дерева життя, суттю всього світу, глибиною свого змісту й багатством душі, є тотожною всесвіту, океаном в краплі, сонцем в атомі, довгим віршем у крапці, атласом усього живого, сукупністю слів, яка постійно квітне в красномовних молитвах, божественною таємничістю.
Людина з погляду розвитку своїх здібностей та розкриття себе відповідно до мети свого сотворіння є найчистішим дзеркалом якостей та імен Всевишнього, найпрекраснішим перекладачем, призмою безмежності в цьому обмеженому світі. Усі речі всього лише експонат, яким любуються завдяки її світлу пізнання й проникливості, книжка, яку читають. Можна сказати, що людина зі своїм потенційним багатством і глибиною почуттів є душею всього Всесвіту й серед усіх речей та істот найдоказовішим свідченням існування Аллаха, показуючи його точно і чітко, як компас, що вказує напрямок до Кааби.
Справжня людина, яка знайшла свою орбіту або ж перебуває на своєму помості, є свідком існування Всевишнього й путівником для тих, хто на шляху до Нього, і ті, хто знайшли цю людину, знайдуть і Всевишнього, і звільняться від усіх непорозумінь. Той, хто пізнав Аллаха, пізнав усе. Людина, чиї думки й віра чисті, чиї дії спрямовані на благо Всевишнього, завжди нагадує Всевишнього й викликає почуття свідчення Всевишнього у кожному своєму вияві.
Честь і слава людства – наш Пророк, який піднявся над ангелами, досягнувши переваги в примноженні благодіянь і милостей, є і плодом, і кісточкою древа всього сущого. Скільки б людина не пишалася цим деревом, до якого вона належить, і цим винятковим плодом, однак буде недостатньо. Коли кажуть “інсан-і каміль” (досконала людина), у першу чергу асоціація пов’язана з ним. Неможливо знайти іншу таку людину, яка б піднялася в аспекті людяності так високо, як він. І цей вищий плід також є плодом древа людства. Людина – найпочесніше із усіх божественних творінь, а Пророк Мухаммед (с.а.с.) – гордість цих почесних творінь.
Коли ці безкрайні світи зі своїми цінностями часу, відкриттів і творчості, будуть пов’язані з людиною, само собою стане зрозумілим те, що вона перевершує все суще своєю значущістю. Навіть якщо не тільки цей світ, але й вишній світ скаже, що істиною створення його (Пророка Мухаммеда – с.а.с.) – є дія запланована, то він гідний цього. Він, спілкуючись із цим світом, чув і той, небесний світ, він пом’якшував своє горе й сум у цьому світі очікуваннями потойбічного світу, і завдяки широті своєї віри він, ще не потрапивши до раю, глибиною своєї совісті жив у раю й ділився цими своїми почуттями зі своїми соратниками. Я повинен ще раз повторитися, що він, незважаючи на всю глибину своєї суті – людина і найяскравіший плід древа людства.
Правда, людина зі своєю матеріальністю начебто далека від такої оцінки. Навіть можна сказати, що в ті періоди, коли людина відділяється від своєї сутності у своїх учинках, вона може опуститися нижче інших живих істот. І та ж людина зі своїм розумом, вірою, душею, совістю є гостем і уважним спостерігачем цієї досконалої виставки буття, розумним дослідником книги світоустрою, спостерігачем і тлумачем таїнств, які ховаються між рядками всього сущого. І тому, якою б незначною вона не здавалася, вона завжди священна серед усього піднесеного, вона у своїй сумирності до Аллаха – султан султанів, і незважаючи на свою незначущість, вона змістовніша за всі світи, вона – справжня цінність. Особливою відмінністю ісламу є його підхід до людини, посланої на Землю з такими досконалими цінностями, спрямованими на життєві цілі, відповідно до наданої їй почесної місії.
Згідно з ісламом, людина – вище творіння, тому що вона людина. «Безсумнівно, Ми дарували пошану синам Адама». Вона міцно скріплює цей перший сан із прихильністю до Аллаха й Пророка.
«Велич належить Аллаху, Його Посланцю і віруючим». Людина зі своїми стараннями й зусиллями на шляху віри – улюблене творіння Аллаха. «А тих, хто радів за Нашу [справу], Ми наставимо на Наші шляхи. І воістину Аллах із тими, хто вершить добро!». Священний Коран, у якому сказано: «Усемилостивий обдаровує любов’ю серця тих, хто ввірував і робить благочестиві вчинки», завжди наголошує на перевагах людини в цьому вимірі (у цьому світі). Усе: її (людини) віра, її старання, її благі діяння, усе, чого вона удостоїлася – будинок, побудований на її людських цінностях, мереживо, сплетене на накидці її сутності.
Людина згодом віддячує за ці божественні дари, залучаючи волю, старання й ретельність у тому напрямку, який подобається Всевишньому, але бути людиною – це безкоштовне право, дароване Аллахом. Усі людські зв’язки будуються й розбудовуються на основі цього значення й змісту. Не має значення жінка це або чоловік, молодий або літній, з темною шкірою або світлою, головне, що це людина, і вона шанована й має право на недоторканність, не можна зазіхати на її честь, на її майно, не можна позбавити її батьківщини, не можна забирати її волю, перешкоджати вибору віри, навіть не можна давати їй можливості вчинити проти самої себе злочин, не можна давати можливість зневажати всіма тими людськими цінностями, якими нагородив її Аллах. Справжній власник багатства – Аллах. Вона (людина) лише зобов’язана оберігати ці цінності стосовно Нього. Так оберігати, щоб ці цінності були для неї дорогими, як очі, вона не повинна завдавати їм шкоди й не дозволяти зробити це іншим, і якщо є така необхідність, вона повинна воювати й, захищаючи їх, віддати життя. Пророк Мухаммед (с.а.с.) говорив: «Той, хто помре, захищаючи своє майно, життя, своїх близьких, свою батьківщину – той шахід». Пророк наголошує на недоторканності цих важливих прав людини й на перевагах людини. У якій точці цього поняття в наш час знаходиться людина? Думаю, що для розкриття цієї теми знадобиться ще більш докладний виклад в окремій статті.
Людина у вірі й судженнях удостоюється найбільших переваг. Людина порівняно із світом і неживими предметами глибша за небеса і вища за ангелів. Усе, що перебуває на Землі й на небі, має можливість володіти. Ця можливість є милість людині, її немічності й потребам від Творця, який послав людину в цей світ як гостя. А милість можна відчути й оцінити тільки шляхом віри, совістю віруючого. Віруюча людина може вважати ці величезні світи своїм палацом, а все живе й неживе, що оточує її, підпорядкованим їй.
Якщо й потрібно сказати щось людині, яка досягла таких висот, відкривши свої потенційні цінності, то це повинні бути слова поета Мехмета Акіфа Ерсоя: «Її сутність вище ангелів/Світ схований у ній, Всесвіт згорнутий у ній».
Цікаво, які надії покладають на людину, що володіє такою кількістю Божих дарунків? На мій погляд, це і є найважливіше питання. Можна зупинятися на розгляді цього питання, а можна й не зупинятися, це – окрема тема. Але як би було добре, якби ми могли усвідомити всю важливість і відповідальність того, що ми створені людьми.
