З різних інтерв’ю з Фетхуллахом Ґюленом

Неправильне розуміння ісламу

Ми повинні переглянути своє розуміння ісламу. Як мусульмани ми повинні спитати себе, чому у цьому світі інші рухаються вперед, а ми –назад? Взявши Коран і сунну у якості основних, а також ставлячись з повагою до великих людей минулого, з усвідомленням того, що всі ми є дітьми часу, нам необхідно уважно подивитися на минуле та теперішнє. Я чекаю на мислителів та дослідників, які здатні встановити необхідну рівновагу між сталими та змінними аспектами ісламу, з урахуванням таких правил юриспруденції, як анулювання, партикуляризація, узагальнення та обмеження, могли б представити іслам сучасному розумінню. У перші п’ять століть існування ісламу було немало таких мислителів та вчених. Останнім часом досягнуто широкої свободи слова й думки. Й лише у такій атмосфері є можливість виховати великих вчених та мислителів.

В ісламі немає місця догматизму.

Питання: Як іслам ставиться до догматизму?

Відповідь: Якщо догматизм означає наосліп сприймати чи копіювати будь що, не залишаючи місця для свободи думки та не використовуючи власного мислення, то в ісламі немає місця догматизму. Концепція релігії, яка розвинулась на Заході, розрізнює знання і віру. Натомість в ісламі вони доповнюють одна одну. Коран наполягає на тому, що кожен повинен використовувати свої розумові здібності (наприклад, судження, висновки, роздуми, критику й оцінку).

Питання: А як же аяти Корану, які твердо встановлюють канонічне право?

Відповідь: існують обов’язкові й незмінні аспекти буття й існування. Так само, як закони природи ніколи змінювалися, як залишаються незмінними основні аспекти людства (наприклад, природа, основні потреби, відчуття) так само й релігія, звертаючись до людства, повинна мати незмінні принципи й вічні цінності. Більш того, такі моральні якості, як чесність, мудрість, вірність, повага до старших (особливо до батьків), співчуття, любов та пошана завжди були загальноприйнятними цінностями. Так само, як утримання від спиртних напоїв, азартні ігри, прелюбодіяння, крадіжки, ошукування й нечесні способи одержання грошей усіма відкидаються. Прийняття й врахування таких цінностей в процесі встановлення законів не є догматизмом.

Однак, на кшталт інших релігій, іслам не уник догматичного ставлення деяких своїх послідовників. Наприклад, в часи правління Алі (р.а.) як результат хариджитського екстремізму з’явився захіризм. Вони сприймали лише зовнішню сторону аятів та відмовлялися використовувати такі основні правила, як анулювання, партикуляція й генералізація. Спочатку це не було філософською школою, однак такі люди, як Давуд аль-Захірі та Ібн аль-Хазм оформили його у вигляді системи в Андалузії й написали про це книги. Далі ця школа перейшла до рук деяких впливових людей, таких як Ібн аль-Таймія, й вона вплинула на таких вчених, як Ібн аль-Каййім, Імам Захабі та Ібн аль- Касир. Як результат, це призвело до виникнення ваххабізму. Однак подібні люди завжди складали меншість в ісламі.

• Ейюп Джан. «За горизонти з Фетхуллахом Ґюленом». Заман,серпень, 1995.

Іслам, теократія й тиранія

Питання:Чи є в ісламі місце деспотизму або теократії?

Відповідь: Деякі люди можуть використовувати іслам і релігію з деспотичною метою, так само, як вони можуть обернути на зло й будь-що інше. Але це не означає, що в ісламі присутній деспотичний аспект. Я думаю, що подібні твердження є результатом неправильного розуміння цього питання. Іслам жодним чином не пов’язаний з теократією, яка деякою мірою є системою правління, висунутою рішенням церковних наставників. Іслам не має офіційної церковної ієрархії, так само не має й церковної системи.

• Ейюп Джан. «За горизонти з Фетхуллахом Ґюленом». Заман,серпень, 1995.

Фундаменталізм

Фундаменталізм означає догматичне й фанатичне наслідування віри. Він не має нічого спільного з ісламом, хоча деякі люди приписують іранські та саудівські рухи фундаменталізму. Але це не означає, що іслам повернений до фундаменталізму. Іранські й саудівські версії породили секти, які його наслідують. Але більшість мусульман не підтримує їх. Було б помилкою вважати іслам фундаменталізмом, а мусульман – фундаменталістами. Це питання являє собою концептуальну плутанину й вимагає уточнення.

Ейюп Джан. «За горизонти з Фетхуллахом Ґюленом». Заман,серпень, 1995.

Жінки та права жінок

Питання: Що ви думаєте про права жінок?

Відповідь: Ця тема є дуже широкою. У той же час вона є відкритою для обговорення. Для мене є досить складною справою підсумувати усі мої судження з цього приводу. З одного боку, ми не розділяємо прав чоловіків і жінок. З іншого боку, між ними існують фізичні та психологічні відмінності. На мою думку, чоловіки й жінки повинні бути двома складовими істини. Чоловік без жінки або жінка без чоловіка не можуть існувати, адже вони створені разом. Навіть небеса являються тим, чим вони є, коли вони разом. Саме тому Адам (а.с.) залишився із своєю другою половиною. Чоловік та жінка доповнюють одне одного.

Коран, вчення Корану та наш Пророк не розрізняють у правах чоловіка та жінку. Я вважаю, що проблемою є те, що люди, обговорюючи це питання, часто впадають у крайності й цим порушують рівновагу.

Питання: чи не могли б ви навести приклад ролі жінки?

Відповідь: В атмосфері мусульманського суспільства, де іслам «не інфікований» неісламськими традиціями, мусульманські жінки є повноправними учасницями повсякденного життя. Наприклад, в часи раннього ісламу Айше (р.а.), дружина Пророка, очолила військо. Вона також була релігійним вченим, чиї погляди усіма шанувалися. Жінки молилися разом з чоловіками в мечеті. Жінка поважного віку могла заперечити халіфу в юридичних питаннях. Навіть в османський період у XVIII ст. дружина англійського посла високо цінувала мусульманських жінок й згадувала про їхню роль у сім’ї та суспільстві з захватом.

• Ертугрул Озкек. «Ходжа ефенді говорить». Хуррієт, січень, 1995.

Особистість та права людини

Ми не повинні перейматися з приводу особистостей, їхній розвиток чи їхню мотивацію інших особистостей, бо Коран розглядає кожну особистість як окремий вид у порівнянні з іншими видами. Важливим є джерело емоцій та думок, який їх живить. Коли в особистості окреслюється спосіб мислення та розуміння, а також визначений погляд на речі, то вона розуміє, що необхідно жити суспільним життям. Розвинуті особистості відчувають потребу бути з іншими, розуміють, що вони не повинні бути окремо, що вони не повинні заподіяти шкоди іншим членам суспільства.

Тим, хто був вихований таким чином, хто не використовує свої права та свободи для нанесення шкоди іншим, а свідомо ставить суспільні інтереси вище за власні, мають отримати свободу самостійного розвитку. Інакше існуватиме постійне засудження, притиснення та пригніченість, жорстокість та її жертви.

Невваль Севінді. «Інтерв’ю Фетхуллаха Ґюлена у Нью-Йорку». Ені юзйил, серпень, 1997

Гуманізм

Питання: Яким є погляд ісламу на гуманізм?

Відповідь: Любов – один з елементів, найбільш необхідний та про який найбільш говорять. По суті, любов є нев’янучою трояндою нашої віри та вічне царство у нашому серці. Так само, як Господь створив мереживо світоустрою на канві любові, так само найпрекраснішою та таємничою мелодією в серці буття є любов. Всесвітню любов нашого буття можна побачити у допомозі й підтримці, яку отримує кожна часточка всесвіту.

Воістину, переважною складовою нашого буття є любов. Як учасник всесвітнього хору, практично кожна людина поводить себе у відповідності до своєї магічної мелодії, яку вона отримує від Бога у Його мелодії любові. Однак цей обмін любов’ю між світоустроєм та людством, між Божими творіннями відбувається на підсвідомому рівні, тому що Божа Воля домінує над тими, хто не має власної волі. За цих умов люди свідомо беруть участь у цій симфонії любові й розвивають це почуття у своїй істинній природі, вони шукають шляхів, аби проявити її. Отже, не нехтуючи любов’ю у своїй душі та в ім’я любові у своїй природі, кожна людина повинна запропонувати реальну допомогу та підтримку іншим. Вони повинні захищати загальну гармонію, яка є часткою їхньої душі, а також любов, яка є природним законом світоустрою. В рамках універсальних принципів ісламу ідея любові є напрочуд гармонійною. Насильники та гнобителі позбавлені любові, тому що любов та милосердя до гнобителів робить їх ще більш агресивними, що спонукає їх порушувати права інших. З цієї причини не можна виявляти милосердя до тих, хто загрожує всесвітній любові. Милосердя, яке отримає пригноблювач, буде жорстокою карою для пригноблених. Пророк сказав: «Допомагай брату своєму, буде він пригноблювачем чи жертвою. Ви можете допомогти пригноблювачу, якщо він перестане гнобити (інших). На милосердя може сподіватися пригноблювач, якщо він припинить свої несправедливі дії.»

• С. Джамчі та К. Унал. Толерантна атмосфера діалогу у статтях та висловлюваннях Фетхуллаха Ґюлена. Ізмір, Меркур яйіндари, 1999, 218-22.