Справжня мета науки
Оскільки повноцінно людина може існувати лише за наявності у неї як позитивних, так і духовних знань, ті, хто нехтує їхнім одержанням і поширенням, існують лише формально. Адже найважливішою метою сотворення людини є набуття знань і їхня передача іншим людям.
**
Передбачливість людини й правильність рішень, які вона приймає, напряму залежить від ступеня її розумності та логічності. А розвиток розуму й логіки, своєю чергою, залежить від позитивного й духовного знання. Ось чому там, де відсутні ці два роди знання, розум не діє, логіка обманює, а рішення підводять.
**
Людяність особистості проявляється в її здібності вчитися й вчити інших. Людина, яка навіть не розмірковує про те, щоб поповнити свої знання, не здатна заново набувати життя завдяки новим знанням і не вміє бути прикладом для інших, хоча й здається людиною, але не є такою!
**
Те, чого варто навчатися й чого варто навчати, має допомагати людині пізнати себе й оточуючий її світ. Знання, яке не освітлює людині дорогу на щляху до пізнання таємниць свого Я й не розкриває їй таємниць світоустрою, не може вважатися істинним знанням.
**
Високе становище й ім’я, набуте завдяки духовному й науковому знанню, значно вищі й довговічніші за ті, яких було набуто іншими шляхами. Адже в земному житті знання може допомогти людині вберегти достоїнство й моральність, а в житті вічному може принести йому таке щастя, з яким не можуть порівнятися всі його уявлення про вічне, яких він набув завдяки своїй вірі й духовному знанню.
**
Перед тим, як забивати голову своєї дитини різними порожніми й непотрібними речами, кожен батько й кожна мати мають задовольнити його розум знанням, а серце мудрістю. Тому що серця, далекі від Істини й совісті, й не знайомі з мудрістю, подібні до «поля», на якому може вирости любе зло. Що посієш в душах своїх дітей, те й пожнеш в майбутньому…
**
Мета набутих знань полягає в тому, щоб знайти за їхньої участі достойного керівника й наставника, щоб полегшити свій шлях до досконалості. А тому знання, не засвоєне душею людини, мало чим відрізняється від звичайного вантажу на спині у носія, а духовна мудрість, яка не направляє людину до божествених висот – це ще один вантаж, що обтяжує його серце й розум.
Наука стане дійсною лише на ділі.
І суть науки всякої – у пізнанні себе.
Але якого ти знання набув на ділі,
Коли відсутні сутності у пізнанні себе?!
**
Для людини, яка чітко уявляє, для чого їй потрібне знання, це знання може стати невичерпною скарбницею й гарантом вічного щастя. Й ті, хто здобув цю скарбницю, не лише упродовж всього свого земного життя, але й після смерті, залишатимуться благословенним і щедрим джерелом, припасти до якого буде вважатися за велике щастя. А порожні й безцільні теорії, здатні лише сіяти в серцях людей насіння сумнівів – це всього лише купа сміття чи капкан на перебуваючих навколо них замулених і безнадійних душ.
**
Хоча наука й знання з усіма їхніми розділами й відгалуженнями є корисними практично для кожної людини, то оскільки життя людини обмежене, а можливості не безкінечні, вона не в змозі зосередитись одразу на всіх цих сферах і мати з них користь. Тому кожен має визначити для себе та зайнятися саме тим, що являє особливий інтерес як для нього особисто, так і для його нації, а не витрачати свого життя на порожні й непотрібні заняття.
**
Оскільки справжній науковець працює, ґрунтуючися на найбільш достовірній інформації й з урахуванням наукового досвіду, душа його завжди буде спокійна, а в роботі буде панувати порядок. У той час, як нещасні душі, які віддалилися від справжнього джерела знання, будуть вимушені постійно змінювати напрямок і залишатись заручниками безпідставних мрій, вічно страждати від втрати власних надій.
**
Цінність людини вимірюється багатством і змістом її знань. І той, хто поставив знання до рівня банальної балаканини, той тим самим показав, чого він сам вартий. А той, хто використовує його для пізнання природи речей і дослідження найскладніших і найтаємніших загадок світу, той довів свою цінність, здобувши крила мудрості й підносячись до небес позамежних і вищих світів…
